###Бабатунде: Перейшов до Волині, бо мене зацікавила особистість Кварцяного ###

Нігерійський півзахисник "Волині" Міхаель Бабатунде відповів на питання вболівальників луцької команди.

Про прихід у "Волинь": Я з`явився тут минулого літа і головна причина цьому - Віталій Кварцяний. Саме його особистість зацікавила мене і я опинився у "Волині", а не в якомусь іншому клубі. Я на той момент - літо 2013 - шукав собі команду після "Кривбасу" і вибирав з-поміж кількох команд.

Про Луцьк: Тут дуже дружні люди, саме місто дуже зелене, інколи мені нагадує навіть мою рідну Нігерію. Коли я показую фото чи відео з Луцька вдома, мої батьки дуже радіють з того, що я потрапив у таку країну і місто.

Про турецький збір: Це не перші турецькі збори в українському клубі, тому я знаю, що на них треба дуже ретельно попрацювати. Нормальні враження, навантаження можна витримати.

Про збірну Нігерії: Я ще й зараз згадую свою участь в Кубку Конфедерацій в Бразилії минулого літа. Це був досвід гри із найкращими командами світу. Приємно, що моя Нігерія вийшла на ЧС-2014. Я дуже хочу туди потрапити і зіграти проти Аргентини! Вона в нашій групі. Стосовно моєї участі, то все в моїх руках. Я мушу тільки своєю грою знову заслужити виклик до збірної. І ще дуже сподіваюся на підтримку своїх вболівальників, на підтримку фанів впродовж останніх матчів сезону.

Про майбутнє у "Волині": Мій контракт у Луцьку на 3 роки. Змінювати нічого поки не маю наміру, всі думки про "Волинь", тому навіть запитувати про зміну команди наразі не варто.

Про луцьких дівчат: Хороше питання. Бо інколи деякі люди в Україні починають щось там говорити про те, що от ми темношкірі, приїхали сюди... Я в таких випадках кажу: "Ми дуже поважаємо вашу країну і любимо ваших дівчат".

Про фанатів: Мене і в Кривому Розі любили! Я люблю всіх своїх фанів, де б вони не перебували. А різниця між фанатами у ваших двох містах - хіба в ...мові. В Кривому більше говорять російською, а в Луцьку - українською.

Про друзів в команді: Поза стадіоном спілкуюся абсолютно з усіма. І з українцями, і з іноземцями. Рамон, Ерік, Матей, Ванче, Сіма.... В готельних номерах на зборах чи під час матчів живу з різними гравцями. От зараз у Туреччині – із молодим Петровим. Стосовно футбольної взаємодії, то відзначу все ж Сімініна. З ним дуже комфортно грати, дуже добре його розумію і поважаю за працездатність.

Про травму в матчі з "Шахтарем": Ми дуже добре готувалися до матчу із "Шахтарем", мали прекрасні тренування і Кварцяний кожному детально розповів, що робити. Я сказав собі: "Хочу виграти цю гру!". Справа в тому, що в "Кривбасі" я тричі програвав "Шахтарю". Я ніби непогано почав матч, обігрував один в один кілька разів, а потім трапилася та травма. Не знаю чи умисна вона?... Я дуже хотів продовжувати матч, але просто фізично не зміг.

Про старт кар'єри: Я починав з "вуличного" футболу. Ще грав теніс і школі, тому певний час вибирав чим серйозно займатися. Але любив футбол більше. Хоч взагалі мав дуже багато різних талантів, навіть священиком міг стати! А от вже між 16 і 18 роками визначився, що буду футболістом.

Про сім'ю: У мене вона велика. В сім`ї чотири хлопця і дві доньки. Тато і мама має магазинчик, займаються цим сімейним бізнесом в центрі Лагосу.

Про номер 79: Під таким номером грав колись мій батько в Нігерії, в любительській команді.

Про мрію: Грати в єврокубках – це моя футбольна мрія.