###Эрик БИКФАЛВИ: «Хочу играть, но травма еще не отпускает» ###

Невдачі «Волині» навесні цього року часто пояснюють відсутністю в її складі креативного румунського півзахисника Еріка Бікфалві. Справді, уся гра команди часто заточена на його вдалі дії у центрі поля, виконання стандартів та вивірені паси партнерам. У другій половині домашнього матчу проти «Дніпра» в чемпіонаті Ерік травмувався і по тому пропустив вже чотири матчі своєї команди. Його втрата справді критично важлива для «Волині» - румун «в'яже» усі ланки команди між собою.

Клубна прес-служба зустрілася із Еріком, коли стало зрозуміло, що він не зможе допомогти команді в Сімферополі. Ми запитали в Бікфалві про темпи його одужання, оцінку українського чемпіонату та цікавинки з особистого життя.

- Ерік, питання, яке хвилює вболівальників чи не найбільше: як довго чекати твого повернення на поле?
-Я, звісно, повернуся, дуже хотів це зробити вже перед матчем в Сімферополі, але на тренуванні відчув біль. Я сподівався, що виграємо цю гру, але це важко було зробити моїм партнерам після доби в потязі. Кондиції після такої мандрівки все ж погані...-

- Знаю, що ти лікувався в угорському Дебрецені. Чому саме там?
- Це неподалік мого рідного міста Карейв Румунії, якихось80 кілометрів. Разом із клубним лікарем ухвалили рішення пройти відновлення саме там. Так хороший реабілітаційний центр.

- Чи мав ти раніше такі болючі травми, після яких доводилося довго відновлюватися?
- Ні, дякувати Богу, значних ушкоджень ще не було. І навіть ця травма, яку отримав в грі з «Дніпром», могла б не бути такою серйозною. Але додався ще стан поля – воно було в'язким від вологи, й це поглибило проблему. Зараз уже рвуся в бій, хочу грати, але ж не все від мене залежить.

- Чи хотілося вискочити на поле під час тих матчів, які дивився з трибуни чи по телевізору?
- Ззовні набагато важче спостерігати, адже коли ти в грі, то маєш нагоду творити, можна навіть сказати релаксувати, насолоджуватися грою, особливо, якщо матч переможний. А якщо дивишся по телевізору чи з трибуни – це катування. Я насправді дуже нервуюся, коли не можу грати і перебуваю поза клубом.

- Згадай постріл в Донецьку. Відразу вирішив, що битимеш Пятову здалеку?
- Так, там було кілька секунд, щоб приготуватися до сильного удару, тим більше, що кращих інших варіантів продовжити атаку не було. Для мене це чудові емоції, прекрасні враження...- Забити «Шахтарю» на виїзді на такому стадіоні...- Взагалі, цей матч важливий був для нас, хоч ми й програли. Грали проти дуже якісних виконавців на чолі з відомим тренером. У таких поєдинках і здобуваєтьсянеобхіднийдосвід.

- Ти народився в один день із Георгом Хаджі – 5 лютого. Він був твоїм тренером у «Стяуа». Коли востаннє ви розмовляли?
- Це великий гравець, я щасливий, що він мене тренував у «Стяуа». Він важливий для моєї особистої кар'єри. Нещодавно я говорив із ним, Хаджі розказав про свій новий великий проект у Румунії, заради якого він навіть відмовився повертатися у збірну. Він зараз шукає молоді таланти по всій крані і поступово виводить їх на рівень вищої ліги румунського чемпіонату, крок за кроком...-

- Чи звернули на тебе увагу тренери твоєї національної збірної після вдалого дебюту в Україні?
- Ні, наразі не було таких пропозицій. Я ж реально оцінюю свій рівень і рівень конкурентів на позиції плеймейкера в збірній. Це право тренерів викликати тих, хто, на їхню думку, зараз кращий.

- Чи стежиш ти за румунським футболом? Як оціниш його рівень нині?
- Так, основні матчі та новини переглядаю. Техніка і тактика – ось його основні характеристики. Ці базові речі в нас давно не мінялися. В Україні ж більше агресії та швидкостей. Хоч той таки «Шахтар» інакше грає, відтак є вони і є решта команд. Але зазначу, що українські клуби у більшість кількості сильнішіі вдаліше грають у Європі.

- Тепер кілька питань про «Волинь». Ти в нас майже рік. Які найкращі і найгірші спогади про Україну та її футбол?
- Найкраще – це перемоги в Одесі, в Луцьку проти «Металіста», коли ми всі зіграли добре як команда, а мені вдавалося забити. Також сподобалася моя гра в багатьох матчах і нині я готовий добре, от якби тільки не ця травма і якби не проблеми, про які ви знаєте...- Тому скажу і про сумне за цей рік: на початку сезону ми говорили про зону єврокубків, першу половину сезону закінчили сьомими, а нині йдеться про 12-14 місця. Це головне розчарування цього сезону для мене. Дуже важко переживав й поразку в грудні від «Чорноморця» - вона особисто мене неприємно вразила, адже був переконаний, що на той момент ми могли виграти.

- У листопаді минулого року «Волинь» мала вдалий календар, але не змогла набрати максимум очок. Як думаєш, чорна смуга, у якій нині перебуває команда, почалася ще тоді, в листопаді 2012?..
- Ні, вона почалася у березні, після повернення зі зборів і ви знаєте, що вона почалася не тільки у зв'язку із важким календарем, але й ще у зв'язку із фінансовими проблемами. Тренер нас підбадьорює, закликає: «Хлопці, давайте, вперед...- Маємо перемогти - за наш клуб, за наші кольори...- ». Ми розуміємо усе це, адже багато хто з нас пройшли через подібні випробування в колишніх клубах, але прохаємо якоїсь чіткості – «ось ви граєте, а такого-то числа будуть гроші». А додайте, що в березні-квітні довелося тренуватися і грати у дуже важких умовах, ви ж також бачили усі сніги, дощі, бруд, калюжі...- Все це і поєдналося разом...-

- В румунському чемпіонаті тобі траплялися такі проблеми?
- Так, із бухарестським «Рапідом». Там також затримували гроші і команда відповідно грала. Розумієте, проблема не тільки в фінансах, від яких залежать і гравці, і їхні родини- вона й у ставленні футболістів до своєї роботи, а ще у багатьох організаційних моментах. Все ж у клубах, які динамічно розвиваються, мала б бути власна медична база чи принаймні медцентр, у якому можна було б оперативно обстежитися і не їхати за дрібницями в інші міста чи країни. От над цим слід працювати.

- Чи думаєте про можливу боротьбу за право залишитися у вищому дивізіоні українського чемпіонату?
- Не вважаю, що до такого дійде, не вірю у це. «Волинь» мусить лишитися, ми виграємо необхідні матчі і тут справа не в грошах...- Просто далі вже не відступатимемо.

- А чим закінчиться боротьба за друге місце в українському чемпіонаті? «Металіст», «Дніпро» чи «Динамо» - якій команді більше симпатизуєш?
- Взагалі, найбільше в Україні подобається гра «Шахтаря», а у боротьбі за другу позицію віддаю перевагу «Динамо», можливо, через те, що більше їм симпатизую. Хоч і Харків, і «Дніпро» також класні колективи, мені гра Соси подобається, наприклад...-

- Минулого року ти отримав диплом факультету туризму і комерції. Вже думав про те, чим займатимешся після футболу?
- Мені – 25 років і, чесно кажучи, ще не задумуюся про таке. От коли закінчу з футболом, тодіподумаю. Хоча навряд чи буду займатися бізнесом. Ймовірно у своєму рідному місті чи регіоні очолю якусь дитячу чи юнацьку команду. Я і зараз часто ганяю в м'яча у команді зі своїм молодшим братом Даніелем. Коли бігаю з їхньою командою, забуваю про всі свої проблеми, абстрагуюся, насолоджуюся справжнім футболом...-

- Знаю про твоє захоплення малюванням. Який твій останній шедевр?
- Два портрети жіночі, там ще квіти (троянди) були в руках жінок. Малювання потребує часу, а його катастрофічно мало для професійного футболіста. Ну от хіба під час відпустки вдається помалювати чи під час таких от нещасливих моментів, як зараз, коли травмувався. Але краще грати, аніж малювати(сміється – fcvolyn.net)!

- Де зберігається колекція твоїх робіт?
- Вдома, у ній приблизно 50 полотен.

- Еріку, тепер декілька коротких питань:
- «Баварія» чи «Барселона»?
- Мадрид!

- «Реал» чи «Борусія»?
- Ну, ви розумієте...

- Собака чи кіт?
- Собака.

- Блондинки чи брюнетки?
- Без різниці. Але...- Руденькі, так, у моєї дівчини такий колір волосся.

- Чай чи кава?
- Чай.

- Після виграного матчу: нічний клуб чи товариство дівчини?
- Швидше домашня обстановка.

- Якщо подорожувати: європейські містечка чи моря-океани?
- Гори. Ну і трішки моря, щоб також було.

ФК Волинь