###Олег ГЕРАСИМЮК: Волынь не собиралась со мной рассчитываться ###
— Історія почалася десь півтора року тому, вкінці 2012-го, коли вмене ще діяв контракт із «Волинню», —увідвертій розмові сказав Олег Герасимюк.—Утой період луцький клуб неплатив мені вісім місяців. Мене весь час годували обіцянками, але впідсумку виявилося, що зі мною просто ніхто й незбирався розраховуватися. Це й змусило мене звернутися вПалату з вирішення спорів.
— Ймовірно, вичитали лист Віталія Кварцяного доАнатолія Конькова, вякому тренер,зокрема, наголошує, що ваші претензії навиплату заборгованості—цешантаж. Як це сприйняли?
— Звичайно, яуважно прочитав цей лист, і нічого, крім усмішки, він умене невикликав. Ядоб-ре знаю Віталія Володимировича, і сумніваюся, що саме головному тренеру належать ці слова. Упевнений, справжнім ініціатором цього листа є гендиректор клубу Євгенія Жуховицька, яка опікується цими питаннями.
—Тобто ви абсолютно впевнені усвоїй правоті?
— Інакше й бути неможе. Нетільки Палата з вирішення спорів, ай КДК ФФУ повністю визнали мою правоту. Із рішеннями ознайомлені всі сторони. Луцький клуб попереджували усно, вже карали фінансово, дійшло дотого, що позбавили трьох очок. І це ще некрапка—вподальшому можуть бути ще більш жорсткі санкції. Але «Волинь» ніяк нехоче виконувати рішення вищезгаданих органів, і робить усе можливе, щоби цього незробити.
— Волиняни жоднимчином нешукали з вами компромісу?
— Готовий був розглядати різні варіанти виходу із ситуації. Проте з їхнього боку ніяких кроків назустріч небуло.
— Особисто ненамагалися зв'язатися з Кварцяним,якось владнати питання?
— Не бачив уцьому сенсу. Уклубі всіма подіб-ними справами керує Жуховицька, з якою спілкуватися немаю жодного бажання.
— Можете сказати, скільки «Волинь» вам заборгувала?
— Це інформація недля розголошення. Єдине: може, для клубу прем'єр-ліги це й невеликі гроші, але для мене це—серйозна сума, яку зовсім нехочеться втрачати. Тим більше, що маю наце всі підстави.
— У згаданому листіКварцяного доКонькова тренер запитує, навіщо підтримувати нахлібників і нікчем,які просто спостерігають зафутбольним дійством із лави запасних? ВіталійВолодимирович уприватних бесідах або під час тренувань мав довас претензії?
— Бували різні ситуації, але ячесно й відповідально виконував свою роботу. Ате, що незав-жди потрапляв доскладу, тоце робочий процес. Відзначу, що вже давно можна було вирішити це питання, адже вмоєму контракті з «Волинню» були чітко прописані всі моменти, тож клуб мав просто їх виконувати. Але чомусь вирішили: якщо янепот-рапляю доскладу, невийшов наодну-дві гри, значить, мені й зарплатню нетреба платити. Для чого тоді підписувати контракт? Щоби потім його невиконувати? Цеж необласна чи аматорська команда, це—професіональний клуб, який підписує договір заобопільною згодою. Неяж диктував умови...- Контракт повинен виконуватися забудь-яких обставин, що довели всі органи нашого футболу. Япідписав контракт натри роки й збирався пов-ноцінно його відпрацювати. Якби були претензії, яби надовго там незатримався. Ате, що вкінці трапилося, є розповсюдженим явищем унашому футболі. Коли контракт закінчується, ти вже нікому непотрібний. Останні три-чотири місяці япросто догравав задубль.
— Кажуть, увашому нинішньомуклубі—«Говерлі»—також невсе гаразд із фінансами.
— Думаю, зараз нетільки в«Говерлі» подіб-ні проблеми, але клуб намагається вирішити ці питання. Нам обіцяють, що вмайбутньому все буде нормально.
—Чи маєте на«Волинь» якусь злість?
— До команди вмене немає жодних претензій. Просто хочеться, щоби клуб розрахувався зі мною поборгах. Ось і все. Узагалі виступав з ініціативою, щоби спокійно врегулювати це питання, щоби ніхто незнімав очок із клубу. Але незнайшов уцьому порозуміння. Чесно кажучи, з подібним раніше ніколи нестикався.
— Не думаєте, що звами цілеспрямовано нерозраховуються? Що вклубі уцьому можутьбути якось зацікавлені?
— Мені тяжко про це судити. Спитайте впані Жуховицької, внеї має бути більше інформації. Але вклубі повинні розуміти, що зняттям очок справа незавершиться. Санкції можуть дуже сильно вдарити поклубу.
— Пам'ятаю, перед «Волинню»ви майже підписали договір із «Таврією», але несподівано вирішили продовжитикар'єру вЛуцьку. Нешкодуєте, що тоді так сталося?
— Так, було діло. Але ні про що нежалію. Тоді Віталій Володимирович проявив велике бажання, щоби явиступав у«Волині». УСімферополі також хотіли мене бачити, але справа недоходила доконкретики, кримський клуб узяв час нароздуми, аКварцяний запропонував такі умови, які мене повністю влаштували. Тай неостанню роль зіграло те, що Луцьк—рідне для мене місто. Нажаль, розставання вийшло ненайкращим, але явсе одно дивлюся вмайбутнє з оптимізмом. Думаю, коли все налагодиться вкраїні, все буде добре й унашому футболі.
Сергій ТАЛИМОНЧИК, Український футбол
