###Стевич: Мене хотіли бачити в Сівасспорі, але віддав перевагу Луцьку ###

Серб Саша Стевич - вихованець академії команди "Рудар" з боснійського міста Прієдор. До "Волині" він перейшов влітку 2010 року. Тож нині Сашу вважають ветераном команди, а ще справжнім бійцем-"хрестоносцем". Стевич розповів про своє футбольне життя напередодні матчу із "Арсеналом".

- Саша, розкажи про свій шлях у футбол?

- В сім років почав відвідувати і звичайну школу, і футбольну - при ФК "Рудар", що в Прієдорі. У ній грав до 16 років, потім підписав перший професійний контракт. Через рік перейшов у "Борац" (Чачак), у якому пограв до 2005 року.

- Твої батьки підтримували любов до футболу?

- Тато професійно займався легкою атлетикою. Він чемпіоном Балканських ігор навіть був з бігу на середні дистанції – 800 та 1500 метрів. А ще тато грав у футбол і після закінчення кар'єри бігуна почав тренувати молодих футболістів, чим і нині займається вдома. Тому мама, звісно, не була проти моєї спортивної кар'єри.

- Ти завжди грав у центрі півзахисту?

- Майже завжди. Інколи тільки в центр захисту мене відправляли, бо мав відповідні антропометричні дані.

- Балканський футбол завжди славився своєю класною школою. Війни 1990-х позначилися на місцевому футболі?

- Ви знаєте моя мала батьківщина була саме в центрі всіх цих жахливих подій. Зараз навіть не хочу пригадувати нічого про ті біди моєї країни, хочу забути про війну...- Я завжди почувався і почуваюся сербом, але знаю, що загалом зазвичай говорять про балканську школу футболу. Напевне, так і треба вважати. У сербській збірній зараз непрості часи – йде зміна поколінь. Національний чемпіонат відчуває проблему із фінансами, тому талановиті молоді гравці дуже рано їдуть за кордон.

- Як ти потрапив у Фінляндію?

- До цього призвели проблеми із нечистими на руку ділками в Сербії. У мене заледве не вимагали підписання нового контракту на невигідних умовах. Мій знайомий грав у Фінляндії і порекомендував їхати туди. Тому три сезони я провів у Фінляндії, спокійно граючи за "Яро" і "Марієхамн", після чого повернувся до Сербії в "Банат", був капітаном команди. А з початку 2010 року грав в румунському "Чахлеулі", який за підсумками сезону покинув елітний дивізіон Румунії і я покинув клуб у якості вільного агента.

- Із Румунії ти потрапив до "Волині". Були інші варіанти?

- Мене хотіли бачити в себе турки із "Сівасспору", але віддав перевагу Луцьку, причому контракт підписав у свій день народження – 31 травня.

- У Луцьку ти часто травмувався. Пам'ятний матч із "Дніпром" восени 2010 року...-

- Так, потім кілька швів наклали на голову...- Але я тоді попросив не міняти мене. Тривала важлива гра і треба було триматися з останніх сил. Стосовно травм – якось так співпадало все: голова, ніс...- Просто позиція в мене така на полі – руйнувати атаки в центрі поля, доводиться багато боротися, отож, шрами і розсічення часто трапляються.

- Які матчі у "Волині" найбільше сподобалися?

- Ті, в яких ми виграли, звісно. Не забуду матч і свій гол "Оболоні", коли ми залишилися в Прем`єр-лізі. Шкода, що багато травм було, чимало матчів пропустив і не зміг у них допомогти команді.

"Волынь" - "Арсенал". Анонс матча