НОВОСТИ ФУТБОЛА | СТАТЬИ | ОБЗОРЫ | ВИДЕО | РЕЗУЛЬТАТЫ LIVE | КОНТАКТЫ | КОТИРОВКИ
    

###Виталий КВАРЦЯНЫЙ: «Наверное, умру на футбольном поле» ###

Виталий КВАРЦЯНЫЙ: «Наверное, умру на футбольном поле»

Зустріч читачів газети «Волинь-нова» з Віталієм Кварцяним планувалась ще перед початком нинішнього чемпіонату України (влітку 2014-го), коли команда завершила свій останній передсезонний збір у Туреччині. Та не складалось у Віталія Кварцяного. Головного тренера можна було зрозуміти, адже його щоденний робочий день ледве вкладався у 20 годин. Ми, а разом з нами і вболівальники, терпляче відкладали діалог. І ось із клубу надійшов дзвінок: «У понеділок, 15-го грудня, можемо поспілкуватися по «прямій лінії». Віталій Володимирович у призначений час прибув у редакцію і, як він заявив, готовий відверто відповідати на будь-які запитання читачів.

Рівно о 15-ій пролунав перший дзвінок. Людина коротко представилась:

- Це Леонід із Луцька. Віталію Володимировичу, десь півроку тому в обласній клінічній лікарні вам зробили надскладну операцію на серце. Як себе почуваєте? Чи збираєтесь десь відпочивати у теплих краях після напруженого сезону?
- Дякую вам за турботу. Зараз ще триває процес реабілітації. Коли мине рік, сподіваюсь, стан ще більш стабілізується. Але, як ви знаєте, я уже приступив до роботи з командою, намагаюсь окремі вправи виконувати разом із футболістами. Крім того, раз на тиждень граю у футбол, стараюсь бути активним, швидко рухатись. Щодо відпочинку, то лікарі не рекомендують тривалий час перебувати на сонці. Тому візит на Мальдіви, Південь Африки чи в Іспанію поки що не планується.

- Вибачте, у такому випадку ще одне запитання: чим будете до Нового року займатись?
- Справ є досить багато. Це і питання, пов'-язані з командою, відправка гравців у відпустку, селекційна робота, вирішення проблем в обласній федерації футболу, ФФУ, різноманітні конференції, наради, організація урочистостей з нагоди 25-річчя перемоги «Волині» у 6-ій зоні другої ліги чемпіонату колишнього СРСР і ще маса різноманітних питань.

- Доброго дня, Віталію Володимировичу, не дивуйтесь, що до вас звертається жінка. Я — лучанка, звуть мене Ірина. У мене росте 6-річний син, який дуже хоче десь тренуватись. Що б ви йому порадили б?
- До нас у клуб приходять хлопчики із 7-8 років і займаються з ними Микола Кльоц та Володимир Байсарович. Якщо ваша дитина рухлива, непосидюча, енергійна, а головне — здорова, то зверніться у наш клуб на стадіон «Авангард», там з вами поспілкуються і усе вирішать. Цілком можливо, що з хлопчика колись виросте такий талант, як Толя Тимощук.

- Пане Віталію, це вас турбує вболівальник з Нововолинська. Скажіть, яке покарання може очікувати клуб за зрив фанатами кінцівки матчу «Волинь» - «Металіст»?
- Дякую вам за це запитання, яке сьогодні і мене надзвичайно турбує. Санкції, наскільки мені відомо, мають оголосити уже в наступному році, після того, як опитають суддів, делегатів, інспекторів, тренерів, учасників інциденту. Що можна очікувати? Звичайно, штрафних санкцій. Можуть оштрафувати клуб, можуть умовно дискваліфікувати стадіон. Але будемо добиватись і того, щоб був дискваліфікований арбітр зустрічі Дмитро Кутаков, який, власне, своїми необ'-єктивними, упередженими діями спровокував безлад на полі. Ми також вимагатимемо переграти цей поєдинок.

- Віталію Володимировичу, це вас турбує вболівальник з багаторічним стажем Василь Панасович Жипа із Шацька. Я інвалід І групи, вдівець. За мною доглядає дочка, бо я прикутий до ліжка. Живу у надзвичайно складних умовах. Чи не міг би мені ваш клуб хоч трішки матеріально допомогти?
- Василь Панасович, я обіцяю, що ваше прохання ми не залишимо без уваги. Повідомте в редакції свою домашню адресу. Ми вам допоможемо. Доброго вам здоров'-я і залишайтесь вірним шанувальником «Волині».

- Це телефонує Олексій Артамонов, ваш багаторічний шанувальник. Так ось, хочу запитати: чи передбачається, що учбово-тренувальна база у селі Дачному Ківерцівського району повернеться ФК «Волинь»?
- Здрастуй, Олексій. Ти підняв важливе питання. Так, колись команда майстрів готувалась у Дачному до сезону, проводила тренування, контрольні матчі. Ми сподіваємось, що вона і після реконструкції функціонуватиме для клубу. Тут можна збудувати футбольний комплекс з усією інфраструктурою, як у Конче- Заспі під Києвом. Але зараз у нашого інвестора є цілий ряд інших важливих питань. Він — людина серйозна, солідна, і я вірю, як тільки в Україні настане спокій, стабільність, візьметься за вирішення цих питань, і «Волинь» матиме чудову базу для тренувань, підготовки висококласних молодих футболістів.

- Віталію Володимировичу, мене теж звуть Віталієм, живу я у Луцькому районі. Скажіть, чи не чекає нашу «Волинь» доля львівських «Карпат», коли через заборгованість футболістам з команди почнуть знімати очки?
- Мене теж тривожить це питання. Пригадуєте, у минулому чемпіонаті ми в підсумку з 11-го місця опустились на 12-е саме через те, що клуб позбавили трьох очок. І нині існує така сама загроза. Але ми усе робимо, щоб цього не сталося. Ми звертались до Федерації футболу України, у Палату спорів, до дисциплінарних комітетів, щоб у складний час, зважаючи на економічну і фінансову скруту, увійшли у наше становище і відтермінували розрахунки. З цих питань ми ведемо перемовини і з тими гравцями, перед якими маємо заборгованості. Хочу сказати, що борги утворились у клубі не сьогодні і не вчора, а раніше у зв'-язку із слабким менеджментом клубу. Треба було їх «гасити» тоді, а не відкладати. Усі судові інстанції ми програли. Становище складне. Дуже сподіваємось, що нам допоможуть врегулювати ці проблеми наші інвестори, з якими я хотів би зустрітись найближчим часом особисто, без посередників.

- Відразу у такому випадку хотів би ще запитати: а, можливо, за рахунок проданих деяких гравців «Волинь» змогла б хоч частково розрахуватись із боргами?
- Ерік на сьогодні є найкращим бомбардиром чемпіонату України у Прем'-єр-лізі. Ми хотіли б, щоб він залишався у «Волині». Але не ми вирішуємо ці питання. Я раджу Еріку переходити в «Дніпро», але ним керують його агенти, він їм чомусь більше довіряє. Цілком імовірно, що може перейти у «Дніпро» ще один наш гравець - Флорентін Матей. Усі фінансові питання щодо цих переходів будуть врегульовувати не тренери, а власники клубів, інвестори.

- Вам телефонує Микола Романчук з Луцька. Віталію Володимировичу, на півроку ви були відлучені від тренерської діяльності і працювали у цей час футбольним експертом на телеканалі «2+2». Після закінчення дискваліфікації вам не пропонували залишитись у цьому ж амплуа?
- Там було цікаво, але це не моє. Мені ближчий практичний футбол. Я навіть спочатку відмовлявся від цієї пропозиції, бо коментувати, давати об'-єктивну оцінку у прямому ефірі надто складно психологічно. Але я радий, що у моєму житті був такий період. Я познайомився з молодими талановитими журналістами, які бачать футбол по-новому. Я на собі відчув складність цієї професії і вдячний за набутий досвід.

- А дозвольте ще одне запитання. Ви написали і видали книжку «Футбол — це не лише перемоги». Пригадую, на її презентації ви обіцяли продовжити письменницьку роботу...
- Ви знаєте, ще не почав — бракує вільного часу. Але вже роблю певні нотатки, зізнаюсь відверто, після великих перевантажень, пам'-ять моя освіжіла. Я тепер краще запам'-ятовую. Я роблю помітки, дещо нотую в Інтернеті. Не приховую, що освоюю новітні технології, мене підучують колеги по роботі. А щодо матеріалу, то його вистачає, необхідно тільки усі факти, події, роздуми, аналізи творчо оформляти.

- Вас турбує Микола з Ківерець. Віталію Володимировичу, у кого б з відомих футбольних метрів Європи ви хотіли побувати на тренуваннях? Чи відомі вам якісь секрети роботи Мирона Маркевича?
- Розпочну із другого запитання. Я з Мироном Богдановичем пропрацював три роки. Був його помічником, асистентом. Зізнаюсь щиро, це були мої чи не найкращі роки тренерського життя, тому я приблизно знаю головні напрямки його роботи. Але не забувайте, що кожен тренер постійно вчиться, удосконалюється, а тим більше такий, як Мирон Маркевич.

Я ніколи не задумувався, у кого хотів би побути на тренуванні. Але для мене завжди прикладом серйозного, відповідального підходу до тренерської роботи був наставник англійського клубу «Манчестер Юнайтед» Алекс Фергюссон. Ця людина — фанат своєї професії. Він, наприклад, на базу приїжджав на світанку, дивився за полем, за усіма комунікаціями, навіть як працює каналізація, чи всюди лампочки включені.. І я намагаюся цікавитись усім футбольним господарством клубу...

- Ви колись розповідали в одному інтерв'-ю, що навіть футбольні поєдинки по телевізору дивитесь із ручкою і блокнотом...
- Під час матчів я не пишу і не ставлю ніяких фішок, як нинішній тренер «Манчестера» Луї ван Галь. Попередньо, маючи розклад усіх ігор на тиждень, що будуть транслюватись по телебаченню, я беру аркуш паперу і роблю необхідні помітки, які використовую під час тренувань, установок на ігри. Ми часто обговорюємо з гравцями занотовані мною комбінації, дії захисників, форвардів.

- Віталію Володимировичу, я вважаю вас одним із найкращих селекціонерів у світі. Якщо ви зі скромності не погоджуєтесь з такою думкою, то назвіть більш успішних. Це вам дзвонив Володимир із Прилуцького Ківерцівського району.
- Насамперед я вам дякую за таку високу оцінку моєї скромної праці. А ви придивіться, як працюють селекційно служби наших провідних клубів, особливо донецького «Шахтаря», і усе зрозумієте. Щодо мене особисто, то за 37 років життя у футболі, я, безумовно, набув величезного досвіду, щоб у гравцеві розгледіти здібності і талант, іншими словами, — поставити діагноз. Я далеко не найкращий селекціонер, але багатьма своїми вихованцями можу пишатись.

- Вибачте, чи можете ви пригадати тих закордонних зірок, які засвітились саме у вас у «Волині»?
- Ось так відразу усіх і не згадаєш, але скажу, що саме у Луцьку стали відомими далеко за межами України Майкон Олівейра, В`ячеслав Шевчук, Марко Девіч, Євген Хачеріді, Броніслав Круніч, Олександр Тришович, Папа Гуйє, Майкл Алозі, Арманд Зейберліньш, Міодраг Джудович...

- Віталію Володимировичу, я, мабуть, надокучив вам своїми запитаннями, але скажіть, ще ким ви пишаєтесь із своїх вихованців?
-У моїй практиці були, мабуть, тисячі хороших футболістів, про яких я згадую з теплотою і приємністю. І виділити когось з них можу лише за принципом рейтингу клубу, в якому він грав, і досягнень, здобутих цією командою. Так ось: найбільш кваліфікований гравець, з яким мені будь-коли доводилось працювати, це наш земляк лучанин Анатолій Тимощук, який досяг максимальних успіхів і в українському, і в європейському футболі. Він тримав у своїх руках золоті медалі чемпіонів України, Росії, Німеччини, кубки цих країн, а також Кубки європейських чемпіонів, УЄФА, Суперкубок Європи. Не можу не згадати і Олега Лужного, становлення якого як футболіста, відбувалось саме у Луцьку. Потім він багато років грав за київське «Динамо», збірну України, а ще виступав за славетний англійський «Арсенал».

- Це вас турбує Василь з Горохова. Віталію Володимировичу, скажіть, будь ласка, коли нарешті «Волинь» спокійно поїде на Донбас і зустрінеться з донецьким «Шахтарем»?
- Я був би радий відповісти, що найближчим часом. Але точно вам навіть не скаже ні Президент України, ні міністр оборони. Але давайте в майбутнє дивитись з оптимізмом. Вірю, що лучани ще не тільки гратимуть на «Донбас-Арені», але й перемагатимуть клуб Мірчи Луческу.

- Пане Віталію, щось останнім часом рідко бачу вас на засіданнях Луцької міської сесії. Це ваш колега Микола.
- Ви точно підмітили. Коли є час, коли я в Луцьку, то намагаюсь відвідувати усі сесійні засідання, але не завжди виходить. Ось завтра збирається група «Новий Луцьк». Я постараюсь бути присутнім. Дехто каже, що я поганий депутат. Погоджуюсь, бо я не вмію лицемірити, так, як дехто. Але більшість приймає розумні, зважені рішення, зокрема ті, що пов'-язані з розвитком спорту у місті.

- Доброго дня, Це Ігор Лісовий з Нововолинська. Крім того, що ви президент ФК «Волинь», ви ще й очолюєте федерацію футболу «Волині». Як, на вашу думку, «гра мільйонів» в області не занепадає?
- Я впевнений — ні. Ми розробили програму розвитку футболу в області і успішно її виконуємо. Незважаючи на те, що не маємо обіцяної фінансової підтримки від спонсорів, з нами тісно співпрацює обласна адміністрація, тому федерація провела усі заплановані заходи. Насамперед — ми повернули до участі в чемпіонаті області молодіжні склади, так звані дублери дорослих команд. Організовано пройшла першість області серед 48 дитячих команд. У нас на Волині розвивається пляжний, жіночий футбол, ми проводимо турніри з міні-футболу, серед ветеранів, інвалідів. Про розвиток аматорського футболу в області я міг би ще довго розповідати.

- Пане Кварцяний, я Сергій Ковальчук із Локач. Скажіть відверто, чи стоїть перед «Волинню» завдання виступати в єврокубках?
- Мені, як і усім прихильникам команди дуже хотілося б, щоб у Луцьк приїхала, наприклад, «Бенфіка» з Португалії. Уявляєте, яке б це свято було на Волині...

- Я — Олег. Хочу запитати у вас, чи не планує футбольний клуб відкрити у Луцьку фаншоп, я б хотів у ньому працювати, рекламувати продукцію клубу?
- У нас була така ідея. Ми планували відкрити свій фірмовий магазин на території стадіону «Авангард». Згодом мали намір розширити наше кафе «Волинь» на вулиці Гулака-Артемовського і створити невеличкий музей, влаштовувати у ньому зустрічі із футбольними шанувальниками, перегляди матчів різних рангів. Але, як бачите, поки що руки не дійшли. Та я вірю, що з часом подібний заклад ми відкриємо.

- Віталію Володимировичу, це телефонує вам Олександр з Маневич. Колись у газеті прочитав, що ви у «Волинь» мали намір запросити Златана Ібрагімовича. Я розумію, що це був жарт. А кого б сьогодні ви хотіли бачити з відомих футболістів у своєму клубі?
- Так, то був жарт. Але хорошого гравця, особливо класного бомбардира, я б запросив. Та він, я сподіваюсь, у нас вже є. Я маю на увазі 17-річного Сергія Петрова. Сьогодні він поки що тільки доростає до Ібрагімовича (ріст Сергія — 198 сантиметрів). Юнак досить агресивний, злий (у хорошому розумінні цього слова), фізично здоровий, але поки що, як кажуть, сирий. З ним зараз працюють тренери з карате і кікбоксінгу. Ми тимчасово перекваліфікували його, щоб сформувати в ньому бійцівський характер. Через 2-3 роки згадаєте це прізвище. До речі, є і ще ряд здібних волинських хлопців. Олексій Зінкевич, Ярослав Деда, Роман і Андрій Нікітюк. Вони - майбутнє нашої «Волині».

- Пане Віталію, розкажіть, будь ласка, як «Волинь» готуватиметься до другого кола чемпіонату України? Це вам дзвонить Богдан із Локач.
- Команда збереться у Луцьку 12 січня. Кілька днів триватиме медичний огляд і перший втягувальний тренувальний цикл. Із 18 січня розпочнеться перший зимовий закордонний збір. Заплановано, що «Волинь» до 1 лютого готуватиметься до сезону у Туреччині. Із 2 по 8 лютого ми будемо вдома, а з 9 по 22 лютого пройде заключний збір знову в Туреччині. Під час першого етапу ми плануємо зіграти 4 товариські зустрічі, під час другого — 5.

- Я телефоную вам із Володимир-Волинського району. Скажіть, як ви знімаєте стреси після напружених матчів?
- Як був молодшим - були одні методи, тепер — інші. Зараз дійсно після гри важко заспокоїтись, зосередитись. В основному «дістають» журналісти. То флеш-інтерв'-ю, то прес-конференція, а ще треба до футболістів у роздягальню зайти. Добре, коли результат гри позитивний... Нині врегулювання психологічного стану відбувається повільніше, ніж раніше. Повернувшись додому, ще довго переглядаю футбольні передачі. Вночі можу встати і включити запис нашого матчу, який мені готують оператори. А якщо чесно, то повністю від поєдинку я ніколи не відходжу, напруга не спадає до наступної гри. Але без футболу ні дня себе не уявляю. Мабуть, помру на футбольному полі...

ФК Волинь



Топ клубов мира


Топ игроков


Лучшие сборные

© Неофициальный сайт украинского футбольного клуба Волынь из города Луцка - при публикации на вашем сайте наших материалов прямая ссылка обязательна!