###Волинь - Шахтар 2:0. Тріумф і трагедія ###

УПЛ, 15-й тур

Луцьк, стадіон "Авангард"

Головний арбітр: Даньковський С.В. (Київ)

"Волинь" (Луцьк) - "Шахтар" (Донецьк) 2:0

Голи: Мемешев 25, Мемешев 69

"Волинь": Неділько, Скоба (Шершун 67), Бабатунде (Задерецький 38, Шиш 46), Шумахер, Матей, Масло, Мемешев, Бікфалві, Немчанінов, Шиков, Сімінін

"Шахтар": Каніболоцький, Кривцов, Срна, Ісмаілі, Коста (Феррейра 46), Едуардо (Тайсон 61), Бернард (Ілсіньо 63), Адріано, Фред, Степаненко, Кучер

Попередження: Сімінін 19, Бікфалві 85 - Фред 35

У вівторок "Шахтар" проводитиме, мабуть, один з найважливіших своїх матчів осені. На кону будуть, по суті, перспективи у цьогорічному розіграші Ліги Чемпіонів. Про це не можна було не думати зараз, коли "гірникам" доводилось виходити на поле стадіону "Авангард" у Луцьку, щоб провести свій календарний поєдинок чемпіонату України. І те, що "Волинь" не відбирала в "Шахтаря" очок вже більше десяти років, а в чотирьох із останніх шести матчах у чемпіонаті отримувала у свої ворота повну "торбу" голів, по ідеї, розхолоджувати "гірників" не повинно було. Крім позитивного результату, на який, само собою, розраховували донеччани, в їх власних інтересах було ще здобути позитивні емоції, а також увійти в русло зарядженості на боротьбу. Адже проти "Байєра" у вівторок боротись доведеться серйозно і багато.

А для футболістів "Волині" і всіх, кому небайдужа доля луцької команди, світ наче зупинився на ці дев'яносто хвилин. Тут справа, навіть, не в якихось турнірних завданнях, перспективах, чи то впевненості. Тут вже на перший план вийшла боротьба за свою честь і честь цілого клубу. Кожен із 13-ти останніх матчів "Волині" проти "Шахтаря" завершувався для лучан із почуттям гіркоти та спустошення – тут вже всі проблеми, з якими зараз бореться "Волинь", повинні були відійти на другий план і поступитись місцем шаленій самовіддачі і почуттю непідвладності. Тільки так...-

З цікавинок основних складів: це відсутність в стартовій обоймі "Волині" Гал Шиша. Зліва в захисті, таким чином, діяв Дмитро Немчанінов. На протилежній брівці розмістився Сергій Сімінін, а за центр відповідали Ванче Шиков та Ян Масло. В середній лінії в очі кинулась наявність на правому фланзі Редвана Мемешева та в центрі – Еріка Бікфалві. Виходи ж в опорній зоні Ігоря Скоби та Флоріана Матея читались- так само, як і поява Мішеля Бабатунде (зліва в півзахисті) та Шумахера (на вістрі атаки).

Мірча Луческу довірив місце в основі Бернарду. Тайсон залишився на лаві запасних, тому за ліве крило атаки "гірників" відповідав саме зірковий новачок донецької команди. Номінально по позиції Алекса Тейшейру замінив Едуардо, а Фред опустився нижче – в опорну зону – на допомогу Тарасу Степаненко. Дуглас Коста, прогнозовано, діяв справа в півзахисті, на вістрі атаки – Луїс Адріано. Ворота захищав Антон Каніболоцький, а лінію оборони сформували Даріо Срна, Олександр Кучер, Сергій Кривцов та Ісмаілі.

З точки зору вболівальника "Волині" цей поєдинок мав очікуватись із засторогою. Різниця в класі між "Шахтарем" та командою Віталія Кварцяного, звичайно, колосальна, але й проти класу, як відомо, є аргумент. От тільки "Волині" в останніх матчах не вистачало саме порядку, і виходити так само "розгалужено" і проти "гірників" – означало, завчасно підписати собі смертний вирок. Віталій Володимирович, звичайно, прекрасно все розумів і вибудував своїх підопічних наче під лінійку. В результаті, "Шахтар" в першому таймі, поки лучани тримали лінії, до воріт Неділька пробивався тільки епізодично: вмикаючи захмарні швидкості, або вигадуючи щось авантюрне.

Поєдинок почався із активності господарів, але "гірники" швидко розклали акценти: вони атакуватимуть, а лучани будуть захищатись. От тільки позиційні наступи донеччан дивідендів їм ніяких не приносили, а моменти біля воріт Неділька почали з'-являтись тільки після нестандартних дій "гірників", або ж після швидкісних випадів. Цікаво, що майже завжди в центрі уваги опинявся маленький Бернард. Мов голкою бразилець прошивав захист суперника і після пасу 10-го номеру забивати міг Дуглас Коста. А вже за мить на ударній позиції – після шикарної передачі з власної половини поля від Фреда – опинився вже сам Бернард. З ударом, втім, вундеркінд перемудрив.

Після цього м'яч відійшов до центру поля і лучани, все таки, спробували нав'язати супернику боротьбу на центральному плацдармі. Матей із Скобою до певної пори тримались гідно, але вже потім, забігаючи наперед, повністю здались на милість гостям. Власне, "гірникам" біди нічого не віщувало і після епізоду на 22-ій хвилині, коли мав забивати Едуардо (хорват підтримав атаку другим темпом і - після пасу Срни за спини захисникам - пробив по воротах Неділька – але слабко дуже), враження про домінування "Шахтаря" тільки посилилось.

Але в тому то й справа, що в рядах "Волині" царював порядок. В періоди між атаками "гірників" лучани сміливо організовували свої контрвипади, і кілька разів, дійсно, розігрували цікаві комбінації. Мемешев із Бабатунде загострювали флангами, а Шумахер намагався протаранити захист "Шахтаря" на чолі з Олександром Кучером. Деколи, якщо відверто, атакувальні спроби "Волині" виглядали якось недолуго, але не завжди...- До прикладу, коли вмикався Бабатунде – тут же ставало цікаво. Нігерієць невтомно працював на своєму лівому фланзі. "Гірників", втім, таке враження, більше дивувала не техніка Мішеля (а вона була класною), а сміливість гравця. Дивувала і злила...- Коли Бабатунде чудово розібрався із опонентами на фланзі і тікав до воріт, півзахисника грубо зустрів Бернард. Арбітр, втім, порушення правил не зафіксував, цим самим тільки додавши Мішелю спортивної злості і бажання ще більше себе проявити. І через кілька хвилин м'яч опинився в Бабатунде вже в районі центральної лінії- Мішель фінтом накрутив суперників, але отримав по ногах...- Власне, штрафний, після якого лучани і забили свій перший гол. Немчанінов виконав довгу верхову передачу, Шумахер нав'язав боротьбу захисникам і допоміг до м'яча добратися Редвану Мемешеву- а той пробив від душі: шкіряний влучив в поперечину, потім – у спину Каніболоцькому і вже після того затріпотів у сітці.

Далі Бабатунде через ушкодження, зароблене, як то кажуть, "по сукупності", поступився місцем на полі Задерецькому. А Дмитро, в свою чергу, на другий тайм уже не вийшов, давши змогу зіграти Гал Шишу. Віталію Кварцяному, що логічно, потрібно було щось змінювати, адже останні 15-ть хвилин першого тайму "Волинь" перебувала в облозі. "Шахтар" атакував по всьому периметру поля, всіма ресурсами і всіма способами. Фред пробивав сильно і точно – Неділько впорався, Луїс Адріано хитро прострілював – ніхто з партнерів не відгукнувся, Даріо Срна ледь не закинув шкіряного за комірець голкіперу "Волині" – перекладина...- Це тільки ті найяскравіші моменти, що були у "Шахтаря" в період між пропущеним голом і перервою.

Мірча Луческу на другий тайм кинув в бій Факундо Феррейру і аргентинець першим після перерви мав реальну нагоду зрівняти рахунок. Власне, "Шахтар" атакував, як і раніше, великими силами, але до гостроти справа не завжди доходила. Феррейра міг забивати після чергової активності Бернарда, але Неділько сміливо вступив з нападником в ближній бій і ціною "поранення" (на щастя, не серйозного), загрозу від своїх володінь відвів. Лучани оперативно відповіли: відправили у прорив Немчанінова і Дмитро зміг виграти забіг в опонента і пробити по воротах- там уже класно зіграв Каніболоцький.

Із середини другого тайму порядку й дисципліни в рядах "Шахтаря" вже не було. Все звелось до якогось ніби "організованого сумбуру". Атаки "гірників" були схожими на рух несправного віяла: регулярно, максимально широко, але не гармонійно. А "Волинь" продовжувала холоднокровно бігти в контратаки. І на 69-ій хвилині лучанам вдалось свого суперника нокаутувати. Знову "хрестоносці" заробили право на штрафний удар, Шиков пробив, але влучив у стінку- втім, м'яч відлетів прямо до Мемешева і той спокійно оформив дубль. Зрозуміло, що радості на трибунах "Авангарду" не було меж. Такого футбольний Луцьк не бачив 10-ть років...-

Після цього "Волинь" вже діяла на куражі. І кураж, схоже, спіймали не тільки атакери команди-господаря, а й її оборонці з воротарем. Спокійно, холоднокровно, а Віталій Неділько – ще й неймовірно. Принаймні, два сейви за 30-ть секунд – після ударів з близької відстані від Фреда та Адріано – заслуговують саме такого епітету.

Матч, можливо, вийшов і не найкращим з точки зору видовища. Було багато боротьби, зупинок, і все йшло у рваному темпі. Але емоцій не бракувало – вони зашкалювали. Похвали заслуговують абсолютно всі гравці "Волині". Це той випадок, коли команді вдалось повністю перебороти свій стан і на конкретний поєдинок зібратись наче на останній бій. То перемога, яка вже точно стане історичною для "Волині": Мірча Луческу вперше на своєму донецькому етапі кар'єри залишився ні з чим в поєдинку проти лучан. Донеччани отримали міцного футбольного підзатильника, який, цілком імовірно, допоможе колективу підійти до поєдинку проти "Байєра" з максимально загостреним почуттям спортивної злості.